Опитування Лабораторна робота №5

1) Яку площу займає сад бузку?
Проща Саду бузків становить 2,45 га.
2) Скільки видів бузку представлено в колекції?
Нині колекція бузків Національного ботанічного саду складає 21 вид (з 28 існуючих в природі), близько 90 сортів та більше ніж 90 декоративних гібридів селекції НБС. Загальна кількість кущів сірінгарію становить близько 1500.
Рідкісні рослини флори України ( на сайті http://www.nbg.kiev.ua/ukr.)
На ділянці зростає 150 видів рідкісних і зникаючих рослин, 100 з яких занесено до Червоної книги України. Основний напрямок досліджень – вивчення онтогенезу, зокрема репродуктивного процесу, питань прискореного вегетативного і насіннєвого розмноження. Значна увага приділяється репатріації рослин в природні умови для відновлення порушених популяцій до нормального стану.

Печери Криму: таємничий гід під землю

Крим славиться не лише чудовим курортним відпочинком, палацами й архітектурними пам'ятками.
Ця земля відома також своїми печерами, які становлять особливий інтерес для допитливих туристів протягом усього року.
У Криму відомо близько 800 печер, 50 із яких є пам'ятками природи. Чатир-Даг або, як її називають, Шатер-гора - друга за висотою гірська система Криму.
Саме тут сконцентровано найбільшу кількість печер. Цей гірський ланцюг має 200 печер глибиною більш ніж 200 м.
Печери Криму - Мармурова печера

Почнемо подорож із найкрасивішої печери не лише Криму, але й усього світу - Мармурової. Розташована Мармурова печера на нижньому плато гірського масиву Чатир-Даг, недалеко від села Мармурове.
Протягом тисяч років печера утворювалася з мармуризованого вапняку. В результаті про цю унікальну за красою печеру дізналися 1987 року. Величезна Мармурова печера характеризується складною системою залів і галерей.
Мармурова печера удостоїлася позиції у списку "Найвідвідуваніші печери планети", а 1992 року була прийнята в Міжнародну асоціацію обладнаних печер.
Звичайно, втратити нагоду побачити таке підземне диво природи не можна, тим паче, що печера обладнана для відвідування туристами.
Протяжність обладнаних маршрутів - близько 1,5 км. Температура в печері постійна - 8°С, тому влітку тут можна сховатися від спеки, а взимку від холоду.
Тим паче, що взимку екскурсії будуть майже індивідуальні через малу кількість туристів.
Увійшовши в печери, спочатку ви потрапите в Галерею казок. Така назва ідеально підходить внутрішньому вигляду печери: здається, що у сталактитах і сталагмітах природа зберегла якісь казкові фігури.
Пещеры Крыма: Мраморная пещера

- Атмосфера тут налаштовує на споглядання красот, - пише у своїх нотатках мандрівник під ніком Чудо L. - А їх чимало. Спелеолог-екскурсовод розповідала нам про ті чи інші назви гірських порід, наскельних утворень, назви відтоків і патьоків, які в усьому щедрому, химерному різноманітті зустрічаються в печері. Мушу сказати, мене заразили ці розповіді, і я надихнувся романтикою цієї професії".
ГЕТЬМАНИ УКРАЇНИ

ЗИНОВІЙ (БОГДАН) ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

1595-1657

Народився 27 грудня 1595р. В Чигирині в сім’ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького.

Батько намагався дати синові добру освіту. Зиновій навчався спершу спершу в українській школі, а потім у Львівській єзуїтській колегії. Вивчив Латину, польську, згодом татарську, турецьку, російську мови.

З молодих літ Хмельницький служив у козацькому війську, ходив походами на татар, турок. У 1620 р. Разом із батьком узяв участь у поході польського війська до Молдови проти турків. У битві під Цецорою батько загинув, а Зиновій потрапив у полон, де пробув два роки. Там він опанував турецьку і татарську мови.

Запорожці викупили його з полону і він вступив до реєстрового козацького війська, в якому став писарем, а згодом чигирським сотником. Богдан жив у родинному маєтку на хуторі Суботів, але на собі зазнав свавілля з боку польської шляхти.

В січні 1648 р. Хмельницького обрали гетьманом Війська Запорозького. Ставши гетьманом, він у своїх універсалах закликав нарлд до повстання. Б.Хмельницький налагодив зв’язки з Кримським ханством, зумів привернути на свій бік татар.

ПЕТРО-КОНАШЕВИЧ САГАЙДАЧНИЙ

бл. 1570-1622 рр.

П.Конашевич-Сагайдачний – один з найвидатніших козацьких ватажків, людина великих організаторських здібностей, безстрашний, видатний полководець, схильний до активних наступальних дій, який використовував фактор раптовості, несподіваного нападу. Водночас він був талановитим дипломатом і державним діячем.

Брав участь у знаменитих морських і суходільних походах проти Кримського ханства і Турецької імперії, заживши особливої слави.

Народився в с. Кульчиці на Львівщині, навчався в Острозькій академії, був на службі в київського судді Аксапа, а згодом опинився серед запорожців.

З 1616 р. І до кінця свого життя він був гетьманом Війська Запорозького. Ставши гетьманом, П.Конашевич-Сагайдачний велику увагу звертав на зміцнення війська:

Систематично проводив його реорганізацію;

Звільнився від ненадійних і тих, хто порушував дисципліну;

Дбав про озброєння козаків;

Домігся, щоб кожен козак мав коня;

Проводив тренування і навчання війська;

Час від часу проводив огляд військового вишколу козаків;

Збільшив кількість чайок до 300.

П.Конашевич-Сагайдачний відомий і своєю просвітницькою діяльністю. Він з усім військом був вписаний до Київського братства, підтримував з ним тісні стосунки, постійно опікувався цим культурним і духовним центром, надаючи йому велику матеріальну допомогу. Він здобув собі слави і двома великими походами: Московським 1618 року і Турецьким 1621 року – Хотинська битва.

ІВАН ВИГОВСЬКИЙ

Іван Виговський – видатний український державний діяч, тонкий і розумний політик, військовий спеціаліст, визнаний дипломат, людина високого розуму та європейської освіченості.

Походив з українського шляхетського роду на Київщині. Закінчив Києво-Могилянську академію, був прихильником православ’я. Перебуваючи на службі у польському війську, потрапив у полон до татар на Жовтих водах. Б.Хмельницький викупив його з полону і невдовзі призначив генеральним писарем Війська Запорізького. Після смерті Хмельницького обраний наказним гетьманом при Юрієві Хмельницькому, а згодом домігся гетьманської булави.

Головна мета його діяльності – відстоювання повної самостійності України.

ІВАН САМОЙЛОВИЧ

Іван Самойлович – високоосвічена людина. Він проводив курс на створення аристократичної, з міцною гетьманською владою держави. Рішуче протидіяв спробам Запорожжя здобути політичну самостійність. Під час його гетьманства утвердився адміністративний поділ Лівобережної України, сформувалися судові та адміністративні установи, які збереглися протягом століття.

Іван Самойлович вірно служив російському цареві, а тому завжди був певен у його підтримці.

Намагався встановити свою владу на Правобережжі. У 1676 р. На Переяславській раді Самойловича проголосили гетьманом обох боків Дніпра.

Правив самовладно, прагнув зробити гетьманство спадковим, піклувався про особисте збагачення. Він щедро роздавав землі та важливі посади своїм родичам. Це викликало невдоволення старшинської верхівки, яка використала невдалий похід російський та козацьких військ 1687 р. На Крим як привід для звинувачення його у зраді та позбавлення гетьманства.

Цар повірив доносам. Після довгих катувань і допитувань його заслали до Сибіру. Все його майно і його численних родичів було конфісковано і перейшло у власність царя.

ІВАН МАЗЕПА

Іван мазепа – видатний політичний і культурний діяч України. Його гетьманування – це час відродження України, епоха політичного, економічного й культурного розвитку. Але водночас Іван Мазепа – одна з найбільш суперечливих постатей України.

Він робив дуже багато для розвитку культури, освіченості України. Підтримував матеріально художників і вони малювали його портрети, хоча сьогодні ми не маємо жодного достовірного портрета цієї видатної людини, мецената української культури.

Власним коштом він будував і реставрував багато храмів, сприяв утвердженню православ’я. І майже два століття ім’я національного борця українського народу проклинали щороку на Великдень у всіх церквах Російської імперії, намагаючись викреслити його ім’я з історичної пам’яті народу.

Походив з української православної старшини Білоцерківського повіту. Навчався в Києво-Могилянській академії, згодом у єзуїтській колегії, а потім продовжив навчання у Західній Європі.

Змолоду служив при дворі Яна ІІ Казимира, виконував дипломатичні доручення. Згодом Мазепа залишив королівський двір і повернувся на Україну. У 1665 році пішов на службу до правобережного гетьмана П.Дорошенка – спершу в особисту охорону гетьмана, згодом – на дипломатичну роботу.

У 1676 році, дорогою до Криму, потрапив у руки І.Сірка, який подарував його лівобережному гетьманові І.Самойловичу, а той переслав його до Москви.

Але замість Сибіру Мазепа дістав протекцію і поступив на службу до Івана Самойловича. Спочатку був вихователем синів Самойловича, служив у Переяславському полку, де відзначився мужністю і воєнним хистом, за що був обраний генеральним осавулом.

У липні 1687 року козацька рада обрала Івана Мазепу гетьманом. Він заступив засланого до Сибіру Самойловича. Гетьманом він став завдяки яскравим особистим якостям, освіченості і високій культурі, дипломатичним здібностям, високому авторитету, якого заслужив у козаків і козацької старшини.

Він створив сильну владу з суворою дисципліною задля вищих інтересів держави. Після Б.Хмельницького Іван Мазепа вперше поставив особу гетьмана на рівень державного монарха. Він спирався на козацьку старшину, духовенство, яке прославляло його політику та його особисто. На жаль, він не брав до уваги селян і рядових козаків, і вони в рішучий момент не підтримали свого гетьмана, хоч і ненавиділи Москву. Він полюбляв владу, яку ототожнював із могутністю держави і захищав її від будь-яких посягань з боку запорожців, що боролися за свою автономність, і від тієї частини старшини, яка писала на нього доноси цареві.

Мазепа знав силу грошей і зібрав великі багатства, але не був скупим, а став великим меценатом. Давав гроші на церкви, школи, лікарні, друкарні, робив подарунки старшині, задобрював московських чиновників. Він прагнув зробити Україну великою і сильною європейською державою, визволити народ з-під гніту московського царя.

Цар Петро І нищив козацтво, що й стало причиною рішення Івана Мазепи вступити у союз з Карлом ХІ, щоб вирватися з-під влади Росії. Після поразки під Полтавою шведський король Карл ХІІ та Мазепа втекли на турецьку територію, поселились у Бендерах. Івана Мазепу було знято з гетьманства, заочно присуджено до шибениці, проклято всенародно.